У Полтавському державному аграрному університеті було проведено годину Пам’яті «1944: трагедія кримських татар», організовану викладачами кафедри гуманітарних і соціальних дисциплін, до якої долучилися здобувачі вищої освіти за спеціальностями 052 Політологія та 035 Філологія. Учасники цієї події переглянули документальний фільм «Депортація кримських татар — ще один геноцид, скоєний москвою. Історія обману».
На жаль, навіть у ІІІ тисячолітті свіже відлуння цих подій, а рани, завдані кримськотатарському народу, болять з новою силою! Повномасштабна агресія росії проти України триває вже другий рік поспіль. Утім, важливо пам’ятати, що насправді агресія почалася ще 2014 року — з моменту окупації російськими військами Кримського півострову, унаслідок чого багато кримських татар зазнало переслідувань або вимушені були полишити свої домівки.
В історії кримськотатарського народу 2014 рік не був першою подібною трагедією. 1944 року їм уже довелося пережити депортацію, коли майже 200 тисяч людей втратили свій дім, а ще тисячі – загинули. Під час війни з нацизмом сталінський режим вчинив злочин геноциду над цілим народом. «За принципом колективної відповідальності» весь кримськотатарський народ був висланий з батьківщини за два травневі дні 1944 року.
Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Під час головної хвилі депортації 18–20 травня було виселено 180014 осіб. Дорога кримських татар «в нікуди» була смертельно довгою і моторошною. Дещо згодом дослідники підрахували, що під час дороги до спецпоселень загинуло майже 8 тисяч осіб. А за перші 2 роки «життя» у визначених зонах загинуло ще близько 45 тисяч людей. Для 19,6 % кримських татар цей шлях став дорогою в один кінець.
Тим часом у спорожнілому в одну мить Криму кипіла робота: треба було неодмінно знищити «залишки» кримськотатарської культури. Влада хотіла якомога швидше заповнити цю «порожнечу» так, щоб більше ніколи не допустити відродження кримських татар. Наступним кроком радянського режиму стало позбавлення 25 червня 1946 року Криму статусу автономії та перетворення на звичайну область РРФСР. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією кримськотатарською мовою. Заборона кримським татарам повертатися до Криму діяла до 1989 року.
Кримські татари пережили страшну трагедію, здавалося б непоправну, та вони не зникли! Вони збереглися як окрема нація. Тож і всі теперішні негаразди вони зможуть пережити, спираючись на історичну пам’ять про своїх сильних предків!
Крим – це Україна!
Слава Україні!!!
