Щороку в четверту суботу листопада Україна схиляє голову перед мільйонами невинних жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
У цей день ми відвідуємо місця пам’яті жертв голодомору. Із настанням темряви запалюємо свічки пам’яті на підвіконнях. Адже кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє.
На згадку про ці трагічні сторінки нашої історії у Полтавському державному аграрному університеті було проведено годину пам’яті «Три кола пекла: пам’ять про голодомори», організована Центром національно-патріотичного виховання студентської молоді. Захід провела Світлана Макарець, представниця Центру, доцентка кафедри політології, історії і філософії. Присутні вкотре згадали хронологію подій, що забрали мільйони життів, та обговорили їхні глибокі демографічні й психологічні наслідки, які ми відчуваємо й донині.
22 листопада ми запалимо Свічки пам’яті в умовах четвертого року повномасштабної війни. Жорстокість сьогодення лише підкреслює актуальність історичних уроків: росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, спрямовані на знищення нашої ідентичності, культури, мови, на знищення всієї української нації.
Наслідуючи сталінські практики, росія вивозить з окупованих територій запаси зерна та харчових продуктів; знищує елеватори, агропромислові підприємства; робить непридатними до використання наші сільськогосподарські угіддя.
Як і тоді ворог використовує дезінформацію та пропаганду, щоб викривити реальність, приховуючи свої злочини як від власного народу, так і від світової спільноти.
Трагічні події та злочини сьогодення доводять, що жива пам’ять про Голодомор є надзвичайно важливою. Вона не лише вшановує жертв, а й дає нам силу протистояти новим спробам знищення.
