Квітень 1986 року запам’ятався нам не весняними квітами, а тисячами атомних частинок, які піднялися в повітря й відтоді стали, на жаль, частиною нашого життя. Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць та найстрашніше – вона розчинилася в людях. Та квітнева ніч назавжди увійшла в історію і залишилася в пам’яті людства як чорна ніч Чорнобильської катастрофи.
Увесь жах технотрощі відгукнувся болем і співчуттям у серцях мільйонів людей. Творча спільнота не лише України, а й інших країн безумовно не залишилася осторонь. Масштабність Чорнобильської трагедії породила гірку «вічну» тему в літературі й мистецтві. Вірші та поеми, повісті й романи, документальні хроніки, репортажі, мемуари, пісні та відеокліпи є документально-художнім літописом тих трагічних подій.
Сторінки цих творів пронизані болем і гіркотою втрат та беззаперечною гордістю за самовідданих героїв-чорнобильців – рятівників планети. Вони актуальні й дотепер, бо ж є свідченням крихкості навколишнього світу та засторогою людству, яке живе, по суті, на технологічному вулкані.
Тож, шановні користувачі, пропонуємо вам переглянути віртуальну книжкову виставку «Поезія катастрофи» та виставку-ретроспективу «Гірко від Чорнобиля», підготовлені нашою бібліотекою з нагоди Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу, щоб ще раз згадати визначні поетичні твори та публіцистику чорнобильської тематики, зануритись завдяки їм у ті часи й замислитись, чи достатньо ми шануємо нашу рідну землю…
