Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. На згадку про ці трагічні сторінки вітчизняної історії у нашому університеті за участі представників Центру національно-патріотичного виховання та академічної спільноти відбувся круглий стіл, під час якого присутні вкотре згадали хронологію тих страшних подій та обговорили їх демографічні й психологічні наслідки, які ми відчуваємо й донині.
Цього року ми втретє запалимо свічки пам’яті в умовах повномасштабної війни, коли росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову, знищити українську націю. Наслідуючи Сталіна, росія вивозить з окупованих територій запаси зерна, харчових продуктів, знищує елеватори, агропромислові підприємства, робить непридатними до використання наші сільськогосподарські угіддя. Так само завдяки дезінформації та пропагандистським кампаніям російська влада викривляє реальність, приховує свої дії як від власного народу, так і від світової спільноти.
Трагічні події та злочини сьогодення доводять, що жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинять злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – вшановані.
