Студенти 1 курсу спеціальності Філологія 3 липня 2024 року побували на екскурсії в Полтавському літературно-меморіальному музеї В. Г. Короленка. Захід відбувся в рамках навчально-лінгвістичної практики. Він мав не просто культурно-просвітницьку мету, але й, сподіваємося, був помічним для студентів у виконанні одного з завдань практики – підготовки відеоролика англійською про одне з визначних місць Полтави.
Екскурсію будинком, у якому впродовж 20 років мешкав письменник, провела наукова співробітниця музею Олена Миколаївна. Вона змалювала багатогранний образ Володимира Короленка – знаного письменника, впливового публіциста і правозахисника, невтомного благодійника й люблячого батька родини. Студенти також побачили сад за будинком, де збереглися дерева, посаджені ще Короленком.
Оскільки кожен меморіальний музей має особливий спосіб презентації постаті – розповісти про видатну людину через її речі, – студенти отримали завдання: описати будь-які три речі, які, на їхню думку, дають уявлення про Володимира Короленка як особистість, письменника, філантропа, батька тощо. У своїх відповідях студенти згадали переважно речі, що презентують Короленка як письменника: перо й чорнильниця, якими він написав твори, що налічують 10 томів, друкарська машинка, робоче місце. Дехто звернув увагу на велику кількість книг у кожній кімнаті. Інші студенти згадали деталі родинного побуту, як-от дитячий стільчик для годування, що був придбаний для онучки письменника і служив не одному поколінню короленківських нащадків, доки не був переданий до музею. Ще декому запам’яталися фото Ніагарського водоспаду з подорожі Короленка до Америки та пейзаж річки Лєни із заслання до Якутії. Усе це свідчить не лише про відкритість письменника до нових вражень, але й про життєлюбність і невичерпний оптимізм як неодмінні риси його творчості. Приємно, що студенти запитували про побут і деталі інтер’єру в кімнатах будинку: отже, вони не просто були уважні на екскурсії, але й побачили щось справді нове для себе.
Прикметно, що в розповіді про письменника наукова співробітниця музею не оминула складне питання національної ідентичності Володимира Короленка, але наголосила на його шляхетній етичній максимі: завжди бути на боці скривдженого і захищати його.
