«ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»

В ПОЛТАВСЬКІЙ ДЕРЖАВНІЙ АГРАРНІЙ АКАДЕМІЇ ВІДБУВСЯ КРУГЛИЙ СТІЛ НА ТЕМУ:
«ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»

Організатори круглого стола:
Полтавська державна аграрна академія, факультет економіки та менеджменту, кафедра економіки підприємства, кафедра бізнес-адміністрування та права

Круглий стіл відбувся 12 листопада 2013 року на базі Полтавської державної аграрної академії (корпус 4, Зал засідань вченої ради академії), об 1100.

У ході круглого стола здійснено обговорення дискусійних питань, що стосуються  проблем та перспектив створення обслуговуючих кооперативів у сільській місцевості.

Директор Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА Фролов С.О. у привітальному слові до учасників круглого столу відзначив активне впровадження ініціативи Мінагрополітики та продовольства України та звернув увагу на ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі Полтавської області. Зокрема, наголосив на тому, що нині аграрний сектор Полтавщини – це могутній комплекс, який на рівні не лише області, а й на рівні України є зразком ведення сільськогосподарського виробництва й відзначив внесок всіх районів області у виробництво валового продукту області.
Фролов С.О. акцентував не лише на позитивних зрушеннях, а й проблемах розвитку аграрного сектору та сільських територій, який не використовує свої потенційні можливості й потребує всебічної підтримки. В основі розбудови ринкової інфраструктури в сільській місцевості має бути створення обслуговуючих кооперативів, формування об’єднань дрібних товаровиробників та належної заготівельно-збутової мережі. Створення кооперативів – це шлях до виробництва  більш якісної продукції сільськими товаровиробниками.
Директор Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА наголосив, що в контексті виконання Програми соціального розвитку сільських населених пунктів Полтавської області на 2013 рік був реалізований ряд заходів по залучення сільських територіальних громад до розвитку економічних процесів у сільській місцевості, стимулюванню діяльності малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників, сприянню процесів кооперації дрібних товаровиробників та забезпеченню доступу їхньої продукції до ринків збуту.

Макаренко Петро Миколайович д.е.н., професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, заслужений працівник освіти України  в своїй доповіді: «Проблеми і їх врегулювання у розвитку кооперації на селі» відмітив: «На початок 2010 р. в Україні налічувалось 645 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що на 28 471 сільський населений пункт складає лише 2,3 кооперативу з розрахунку на кожні 100 сіл. Обслуговуюча кооперація на селі розвивається досить нерівномірно. Якщо в Житомирській області діють 97 обслуговуючих кооперативи, у Вінницькій області - 76, АР Крим - 45 , то у Тернопільській - 5, у Донецькій - 5, Чернігівській - 12 обслуговуючих кооперативів. Із діючих кооперативів 43% займаються одночасно багатьма видами діяльності (багатофункціональні) і лише 7% - переробні і 2% - постачальницькі. Проте частина з них працює з порушеннями кооперативних принципів, а інша частина лише формально може належати до кооперативів.
Основними «базовими» проблемами, які стримують розвиток кооперації в сільській місцевості, є:
1. Нерегульованість чинного законодавства у сфері сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, зокрема невідповідність Закону. України «Про сільськогосподарську кооперацію»  нормам Цивільного і Господарського кодексів України та Закону України «Про кооперацію [84], що на практиці призводить до значних непорозумінь та створює додаткові перешкоди на шляху формування і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
У законі «Про кооперацію» допущено ряд інших неточностей і неоднозначних трактувань. Наприклад, у Статті 2 Закону України «Про кооперацію» дано визначення терміна «членський внесок», що це є «грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об’єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об’єднання». Статтею 19 цього ж Закону визначено, що джерелами формування майна кооперативу є «вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї».
Разом з тим потребують доопрацювання та внесення уточнень в Зразковий статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу з питання створення та організації його господарської діяльності.
2. Протягом багатьох років не врегульовано податковий статус сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у відповідності до специфічної економічної природи їхньої діяльності.
Зокрема, не вирішено, в кінцевому результаті статус сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як неприбуткової організації.
Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, забезпечують виконання окремих технологічних операцій сільськогосподарського виробництва (обробіток ґрунту, зберігання продукції, її пакування, транспортування, тощо) і при цьому не ставлять за мету отримання прибутку, лише забезпечують прибуткову діяльність своїх членів сільськогосподарських товаровиробників. По суті, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив можна розглядати як окремий госпрозрахунковий підрозділ сільськогосподарського підприємства або групи таких підприємств (фермерських, особистих селянських господарств), які об’єднали свої ресурси для створення спільного механізованого загону, потужностей для зберігання та пакування сільськогосподарської продукції, її предреалізаційної підготовки та ряду інших технологічних операцій.
Статус сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як неприбуткової організації є обґрунтованим, якщо розглядати кооператив як «продовження» сільськогосподарської діяльності його членів, створене для забезпечення ефективної роботи цих господарств, а не для отримання прибутків, як це мають за мету звичайні підприємства. Кошти, отримані від надання послуг у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах, розподіляються між його членами пропорційно їхньої участі у господарській діяльності як кооперативні виплати (надбавки до цін реалізації продукції або знижки на ціни постачання або послуг).
Особливо складною проблемою є законодавча неврегульованість оподаткування господарської діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у частині податку на додану вартість (ПДВ). Найбільші проблеми виникають при оподаткуванні ПДВ вартості послуг, які надаються членам кооперативу - власникам особистих селянських господарств із реалізації виробленої ними сільськогосподарської продукції.
Важливою умовою розвитку постачальницько-збутових кооперативів є, можливість та економічна доцільність формування прозорих каналів збуту вирощеної сільськогосподарської продукції. Проте, нині налагодити ефективну систему послуг зі збуту сільськогосподарської продукції через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи заважає діюча норма Закону України «Про податок на додану вартість» (стаття 11.20), яка передбачає нарахування цього податку на повну вартість прийнятої у сільськогосподарських товаровиробників продукції, що різко збільшує ціну і робить цю продукцію неконкурентоспроможною.
4. Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики провести роботу щодо організації кредитних ліній для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розробити пропозиції до проекту Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів щодо можливості надання фінансової допомоги сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам на пільгових засадах, внести пропозиції Кабінету Міністрів України про виділення з Державного бюджету України фінансування для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
5. Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу (Нетеса) організувати надання міжнародної технічної допомоги для становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
6. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків, Департаменту фінансово-кредитної політики разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (В. Зіновчук, за згодою) внести пропозиції Кабінету Міністрів України про створення Фонду становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів»

Гончаренко В.В., д.е.н., професор Полтавського університету економіки та торгівлі Укоопспілки, голова Полтавської ліги кредитних спілок виступив з доповіддю на тему: «Досвід сільськогосподарської обслуговуючої кооперації Франції». Доповідач відзначив, що приймав безпосередню участь у створенні перших сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Полтавській області й ознайомив присутніх із зарубіжним досвідом сільськогосподарського виробництва, практикою кооперації та державної підтримки. Гончаренко В.В. наголосив на проблемах реалізації сільськогосподарської продукції на ринках та необхідності формування суспільної свідомості та виховання сільського населення в контексті створення обслуговуючих кооперативів.

Книш Валерій Євгенович - голова Семенівської райдержадміністрації  у виступі «Державна підтримка створення обслуговуючих кооперативів» зазначив, що даний район має значний досвід у роботі по створенню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Але, наголошував доповідач, цей досвід був як позитивним, так і негативним. В Семенівському районі обслуговуючі кооперативи почали створювати ще у дев’яності роки. Але це починання не знайшло широкої підтримки у місцевих громад, до того ж, більш із створених кооперативів не витримали випробувань труднощами та безгрошів’ям.
Сільськогосподарські кооперативи, які діють сьогодні в Семенівському районі, можуть поділитися досвідом з практики організації роботи кооперативу. Якщо ж узагальнити цей досвід і виокремити проблеми у роботі кооперативів на сучасному етапі, то коротко їх можна звести до двох суттєвих складових: по-перше, це не урегульованість законодавчої бази з питань оподаткування діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Доповідач відзначив, що про цю проблему вже говорили інші учасники «круглого столу», але сільськогосподарських обслуговуючі кооперативи Семенівського району на практиці відчули сутність проблеми. Чинні норми податкового законодавства фактично гальмують розвиток кооперативів, заважають їх членам ефективно використовувати кошти, спрямовані власне на розвиток самого сільськогосподарського кооперативу; по-друге, на сьогодні досить серйозну конкуренцію сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам як, безпосередньо, в Семенівському районі, по Полтавські області, так і в Україні в цілому, створюють пункти збору молока, що їх створюють для власних потреб великі компанії. Маючи організаційну та фінансову можливість обладнати сучасні лабораторії та охолоджувальне устаткування, такі компанії фактично не залишають шансів для існування невеличких обслуговуючих кооперативів окремих громад.
Вирішення тільки цих двох означених у виступі проблем вимагає тісної співпраці органів влади, місцевого самоврядування, мешканців сільських територій та широкого загалу науковців.

Самойлик Юлія Василівна, к.е.н., доцент, доцент кафедри економіки підприємства виступила з доповіддю на тему: «Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація: теорія, методологія, практика». За підсумками обговорення доповіді були визначені наступні положення: «Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація – одна з форм об’єднання сільгоспвиробників, що дозволяє забезпечити виконання всіх необхідних господарських функцій для досягнення синергічного ефекту і тим самим забезпечує підвищення конкурентоспроможність. Основними мотивуючими чинниками щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є обґрунтоване ціноутворення, досконалий механізм перерозподілу прибутку, отримання ефекту від аутсортсінгу та масштабу виробництва. Залежно від характеру діяльності сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можна поділити на заготівельно-збутові, консультаційно-аутсортсінгові, переробні, а також універсальні, які виконуватимуть всі функції попередніх трьох груп кооперативів.
Для заготівельно-збутових кооперативів доцільним є формування ціни продукції, призначеної для реалізації, шляхом сумування таких витрат: найвищої собівартості одиниці продукції підприємства, що має найбільші витрати і є членом кооперативу, кооперативних витрат, витрат на збут продукції, понесених кооперативом та розподілених пропорційно обсягу продукції, наданої виробником до кооперативу для реалізації. Прибуток від реалізації має бути розподілений між учасниками сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу пропорційно до обсягів продукції, наданої даним виробником для реалізації за посередництвом кооперативу».

Дем’яненко Наталія Василівна - к.е.н., доцент кафедри бізнес-адміністрування та права в своїй доповіді: «Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація - шлях до життєзабезпечення сільських громад» доповіла про анкетне опитування жителів сільських територій Миргородського району Полтавської області яке показало, що найбільшу потребу сільськогосподарські товаровиробники відчувають у послугах із реалізації сільськогосподарської продукції, збирання та зберігання. При цьому надзвичайно важливе значення має створення кооперативів, як основне джерело задоволення потреб дрібних сільськогосподарських товаровиробників у агропослугах шляхом об’єднання ресурсів та зусиль. Дана організаційно-правова форма господарювання ефективно працює в багатьох країнах світу і направлена на підтримку малих форм господарювання.
Через кооперативи селяни можуть захищати себе від диктату монополістів і посередників. Окрім цього, вони зможуть покращувати свій сімейний бюджет і долати проблеми бідності. Робляться кроки по підтримці кооперації і з боку урядовців, так відповідно до Ініціативи Міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка “Рідне село”, розроблено Програму розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 2013-2020 роки.
Соціальна орієнтація кооперативів передбачатиме: створення додаткових робочих місць, а отже подолання безробіття, зростання прибутковості особистих селянських та фермерських господарств шляхом задоволення економічних і соціальних інтересів членів-власників кооперативу, покращення демографічної ситуації в сільських поселеннях, покращенню соціальної інфраструктури села.
Отже, створення обслуговуючих кооперативів є одним із дієвих європейських інструментів сталого розвитку сільських територій.

Демченко Олександр Михайлович доцент кафедри бізнес-адміністрування та права в своїй доповіді: «Необхідність розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, як умова збереження та відродження села». Доповідач відзначив, що сьогодні третина населення України проживає у сільській місцевості, де налічується понад 4,5 мільйона особистих селянських господарств. Використовуючи понад 6,6 млн. га земельних угідь, вони виробляють близько 60% валової сільськогосподарської продукції. Із загальної кількості 42% особистих селянських господарств мають у своєму користуванні більше 5 га земельних угідь. Зайнятість в цих господарствах для більшості їх членів слугує чи не єдиним джерелом сімейних доходів.
Спільний збут виробленої продукції через кооперативи дає можливість формувати великі товарні партії картоплі, фруктів, овочів, худоби тощо і продавати їх безпосередньо супермаркетам, переробним підприємствам і іншим оптовим покупцям, що дозволяє збільшити виручку на 20-30%. Якщо кооператив закупляє для своїх членів оптові партії добрив, насіння, пального й інших засобів виробництва, то оптові ціни завжди будуть нижчими порівняно з цінами індивідуальних закупівель. Завдяки кооперативам зі спільного використання високопродуктивної сільськогосподарської техніки фермери не тільки можуть одержати доступ до неї, але мають можливість зменшувати індивідуальні витрати на закупівлю технічних засобів, залучати до виконання робіт професійних механізаторів, тощо. Отже кооперація для селян – це шлях зберегти власне господарство і водночас змога користуватися вигодами укрупненого підприємства.
Відчуваючи реальну можливість одержання державної підтримки, у всіх регіонах почали створюватися обслуговуючи кооперативи. Так, станом на 1.01.2013 р. налічується 851 об’єднання.
Одним з стримуючих факторів створення обслуговуючих кооперативів є недостатня обізнаність сільського населення з перевагами кооперування. Організація інформаційно-роз’яснювальної та просвітницької роботи серед селян за участю місцевих органів самоврядування, освітян допоможе подолати цей бар’єр, зробити їх вибір на користь кооперації свідомим.
Ціль просвітницької роботи – відновити довіру селян до обслуговуючої кооперації, допомогти відродити давні українські кооперативні традиції, сформувати потужну сучасну кооперативну мережу в Україні. В кінцевому рахунку – підвищити економічні та соціальні стандарти проживання людей на селі.

Асистент кафедри економіки підприємства, аспірант Галич Юлія Анатоліївна виступила з доповіддю на тему: «Обґрунтування необхідності кооперації господарств населення у ринкових умовах». Доповідь була направлена на всебічну оцінку та перспективи розвитку господарств населення як кооперативних угрупувань.
Доповідачем відзначено: «На сьогоднішній день об’єднання власників господарств населення в сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – це чи не єдиний спосіб спільного вирішення цілого ряду проблем сільського буття.  Нажаль, існує безліч об’єктивних та суб’єктивних причин, через які таке раціональне явище як сільгоспкооперація не набуває поширення серед селян. Значну роль у становленні кооперації на селі повинні відігравати дорадчі служби через організацію та проведення навчання сільського населення, популяризацію кооперативних переваг, консультацій  та підтримки кооперативів на етапі створення та подальшої діяльності. Таким чином, дорадчі служби мали б стати для пересічного селянина своєрідним містком до ринкових умов господарювання».

Власенко Аліна Олександрівна студентка факультету економіки та менеджменту в своїй доповіді «Переваги створення обслуговуючих кооперативів в сільському господарстві на прикладі Канади» проаналізувала досвід кооперативної діяльності в Канаді і дійшла наступного висновку: кооперативи відіграють ключову роль у сільськогосподарському секторі канадської економіки, зокрема в постачанні продукції для ферм, переробці та збуті зерна і олійних культур, молочної продукції, птиці, фруктів, овочів, худоби, меду, кленового сиропу.
Як результат, Канада є однією з країн світу, де кооперація досягла величезного поширення у всіх галузях економіки, а ефективність коо-перативної моделі господарювання повністю доведена і ніким не ставиться під сумнів.
Сільськогосподарські збутові кооперативи здебільшого є сучасними підприємствами, які використовують найновіші технології для переробки сільськогосподарської продукції та додавання їй вартості. Найбільша частина загальних доходів припадає на декілька великих кооперативів (Agropur та Gay Lea Foods у переробці молочної продукції, La Coop Federee у переробці м’яса і птиці та Exceldor у забої та переробці птиці). У Канаді врахований 161 збутовий кооператив, що являє собою значну економічну силу – загальний обсяг їх ділових операцій становить понад 8,9 млрд. дол. США, а вартість активів – 3,2 млрд. дол. США у 2007 р. ці кооперативи збули в Канаді і за її кордонами сільськогосподарської продукції на суму понад 7,3 млрд. дол. США.
Провідним проектом уряду країни є розробка ініціативи з розвитку кооперативів – це програма уряду Канади, що здійснюється в партнерстві з кооперативним сектором. Ініціатива з розвитку кооперативів допомагає людям створювати кооперативи, а також досліджувати і випробовувати інноваційні способи використання кооперативної моделі. Успішні заявники можуть отримати фінансування у розмірі до 75 тис. дол. США. До програми включено три взаємопов’язані компоненти:
1) дорадчі послуги – цей компонент забезпечується кооперативною галуззю за допомогою мережі експертів з розвитку кооперативів, створеної в межах всієї країни і має на меті забезпечення доступу до професійних і технічних послуг, необхідних для успішного відкриття чи посилення кооперативу;
2) розвиток досліджень і знань – має на меті заохочення досліджень та поширення проектів, які сприяють розумінню внеску кооперативів у вирішення проблем у трьох пріоритетних сферах програми: 1) економічний розвиток місцевих громад; 2) зміни демографії громади; 3) створення громад з низькими викидами вуглецю;
3) інноваційні кооперативні проекти – передбачає фінансування інноваційних проектів, які здійснюються у пріоритетних сферах, визначених державою, і внаслідок реалізації яких накопичується передовий досвід і набуваються необхідні навички.
Отже, ми маємо наглядний приклад успішного розвитку сільськогосподарської кооперації, який можемо трансформувати для розвитку кооперативного руху в нашій країні.


Муляр Ірина Володимирівна студентка факультету ТВППТ в своїй доповіді «Розвиток обслуговуючих кооперативів в Україні» відзначила перспективи розвитку існують у сільськогосподарській обслуговуючій кооперації, яка є ключовим механізмом самоорганізації сільських товаровиробників, захисту невеликих селянських, фермерських господарств від недобросовісних посередницьких структур та залежності від них. Такий вид кооперації сприяє:
- підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки оптимізації витрат товаровиробників на придбання засобів виробництва, проведення окремих технологічних операцій, здійснення маркетингових досліджень, а також збільшення прибутку від реалізації продукції;
- розширенню доступу сільськогосподарських товаровиробників, особливо особистих селянських та фермерських господарств, до агросервісних послуг;
- удосконаленню для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, більш ефективному використанню каналів збуту, досягненню міцних позицій на ринку, адаптації до ринкових умов;
- створенню додаткових робочих місць у сільській місцевості, поліпшенню соціального захисту сільського населення, підвищенню рівня життя на селі.

Варич Анна Василівна студентка факультету ТВППТ в доповіді на тему «Споживча кооперація країн світу: зарубіжний досвід та проблеми його впровадження в Україні» відмітила, що головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектора національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її потенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.
Перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналізації економіки неможливий без використання досвіду кооперативного руху в країнах з розвиненою і перехідною економікою.
Кооперативна діяльність країн ЄС характеризується:
• високою конкурентоспроможністю кооперативних підприємств, унаслідок ефекту масштабу та концентрації господарської діяльності;
• великими обсягами операцій (річний товарообіг становить від 3,6 млрд євро в Португалії до 23,7 млрд євро в Данії);
• державним стимулюванням різних видів кооперації;
• диверсифікацією та індустріалізацією діяльності традиційних видів кооперативів;
• високим рівнем інтеграції кооперативів із різних галузей діяльності;
• збільшенням кооперативів третинного сектора (банківські, страхові, споживчі кооперативи, спілки роздрібних торговців та кредитні спілки) та обслуговуючих кооперативів, особливо в галузі туризму;
• розширенням діяльності кооперативів за рахунок комбінування функцій виробництва, матеріально-технічного постачання, маркетингу та сервісу;
• упровадженням інновацій в кооперативну діяльність;
• поглибленням міжнародної інтеграції кооперативів.
Отже, враховуючи досвід країн Європейського Союзу та країн з перехідною економікою, державна підтримка споживчої кооперації як напрям підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності кооперативів набуває все більшого значення. Для досягнення високих результатів діяльності Українські кооперативи повинні побудувати співробітництво з органами влади на спільних угодах, наприклад, співпрацювати у сфері державних замовлень на продукцію кооперативних підприємств.