Балада про дзвонаря Андрія...
		Присвячується послушнику і дзвонарю Христовоздвиженського монастиря (що у м. Полтаві) Андрію, який жив у 20-ті роки минулого століття
	В монастирі Андрій послушником служив, А ще й був дзвонарем завзятим він. О як ті дзвони хлопець змалку полюбив,- Що й в травах росяних йому вчувався дзвін. Приспів: Я чую знов тебе, Андрію!.. У дивних дзвонах відлунюють літа. Хай серце кожному зігріє - Тих дзвонів музика свята. А у Великдень дзвін божественно лунав - Від Ворскли аж до сивого Дніпра. Раділи люди, як Андрій на дзвонах грав, - Мелодію любові, щастя і добра. Приспів. Чому ж бездумно так – тоді закрили храм. Зняли чарівні дзвони світлих мрій. Дзвонар збентежено вклонився небесам - О, Боже мій, як жить без тебе … без надій? Приспів. Віддав життя дзвонар за віру у Христа, Та в пам'яті лишився з нами він, І не зітруть його просте ім'я літа. Пливе над вічністю святий церковний дзвін. Приспів.